Shadow Empire

Хотел бы дать нейтральный отзыв, ибо совсем отрицательного игра точно не заслужила. Но лучше пусть будет так, нельзя на такое глаза закрывать По факту игра - это обычный гибрид варгейма и самой обычной цивилизации, где тебя наказывают не хардкором, а костыльным UI, плохой обратной связью и самыми топорными механиками. Плюсы: все что связано с боевыми действиями и созданием шаблонов юнитов/подразделений. Классический военный варгейм, но где мы действует не как какой-то генеральчик в линейных миссиях, а сами управляем государством и ведем боевые действия. Котлы, окружения, перестрелки с тонной математики морали, опыта, местности - все на месте. к этому добавляется по сути полу-процедурная механика с созданием шаблонов юнитов (изучаете прописанные в игре технологии, комбинируете компоненты и исследуете, где игра с рандомным разбросом может выдавать характеристики юниту, причем, как я понял, они при испытании разных моделей в бою постепенно улучшаются). Рехюмируя, сделанно круто и классно, если в этом разобраться Минус, и самый жирный: какого-то административного политического симулятора от слова тут нет - просто переусложненное топорное управление ресурсами, которое в своей сути (пусть более проработанной, детальной и при этом интересной, что в вакууме даже плюс) не ушло далеко от цивилизации. Регулирование бюджета - садизм. Балансировка ресурсов - мазохизм. Управление городами - цива 1в1. строй новые города, нанимай миллионы губернаторов и ручками каждому протыкивай бюджеты и зарплаты. Я бы лучше рекомендовал поиграть в викторию или стелларис, просто за счет того, что игры хоть и более казуальные в просчетах ресурсов и логистике, но при этом геймдизайн дает просторы к стилям игры, реагированию на игровые ситуации и выбору стратегии. Тут игра ощущается в этом плане крайне линейно. По сути рекомендовал бы брать ее только тому, кто не имеет высоких ожиданий от административного управления и хочет больше повоевать с управлением городами, которое напоминает усложненную цивилизацию (ну, по крайней мере, именно такое ощущение у меня и сложилось, на истинность претендовать не стану)

Після ~70 годин я зрозумів, що весь цей час грав не в ту гру. ⭐⭐⭐⭐⭐ Shadow Empire — це не просто 4X, не просто глобальна стратегія і не просто військовий симулятор. Це, мабуть, найближче, що мені доводилося бачити до симулятора народження держави. Тут ви не обираєте одну з десятків готових цивілізацій. Ви буквально створюєте власну історію. Кожна партія починається на процедурно згенерованій планеті, яка колись пережила міжзоряну цивілізацію, а тепер перетворилася на руїни. Десь це буде мертва крижана пустеля без рослинності. Десь — океанічний світ. Десь — токсичне пекло, де виживання саме по собі вже перемога. І саме планета визначає ваш шлях розвитку. Спочатку мені здавалося, що це гра про танки. Потім — що про логістику. Потім — що про економіку. А потім я зрозумів, що вона одночасно про все це. Вода тут може добуватися з льоду. З води вирощується їжа. Їжа перетворюється на паливо. Паливо виробляє електроенергію. Електроенергія дозволяє добувати ще більше води. І це лише один із десятків виробничих ланцюгів. Найбільше мене здивувало інше. Тут справді працює політика. Міністри мають навички. Губернатори можуть бути геніями або повними бездарями. Фракції сваряться між собою. Від рішень директора дипломатії іноді залежить більше, ніж від цілої армії. У моїй поточній партії більшість міст я отримав не війною, а дипломатією. І це працює. Логістика — окрема причина купити цю гру. У більшості стратегій достатньо побудувати дорогу. Тут потрібно думати про: залізниці; транспортні вузли; Supply Base; пропускну здатність; витрати логістичних очок; постачання боєприпасів; пальне; відстані до SHQ. І раптом виявляється, що битви виграють не танки. Їх виграють поїзди. Ще одна причина, чому я закохався в Shadow Empire, — це відсутність єдиного правильного старту. Можна: розширюватися війною; об'єднувати світ дипломатією; робити ставку на артилерію; поспішати до танків; колонізувати пустелі; грати від торгівлі; будувати кілька великих міст або десяток менших. У мене вже були дві абсолютно різні партії. Перша закінчилася поразкою. Друга почалася настільки інакше, що я зрозумів, наскільки ця гра глибока. Так, Shadow Empire дуже жорстока до новачків. Інтерфейс місцями виглядає так, ніби його розробляли ще за часів Windows XP. Перші 20–30 годин ви, швидше за все, не будете розуміти половину механік. Перші партії майже гарантовано програєте. Але саме тут і ховається головна магія гри. Кожна поразка не дратує. Вона навчає. Після кожної кампанії ви не думаєте: "Мені не пощастило." Ви думаєте: "Тепер я зрозумів, що потрібно було зробити." І наступна партія виходить зовсім іншою. Окремо хочу відзначити атмосферу. Вона не кричить про себе. Вона не будується на дорогих катсценах. Вона народжується з маленьких деталей. Стародавній танк, знайдений серед руїн. Зруйновані мегаполіси давно загиблої цивілізації. Міністр, який через старість іде у відставку. Маленьке прикордонне поселення, яке за кілька десятків ходів перетворюється на велике місто. І ти починаєш відчувати, що це не абстрактні цифри. Це твоя держава. За плечима в мене тисячі годин у Hearts of Iron IV, Europa Universalis IV, Civilization, Age of Wonders та інших глобальних стратегіях. Але Shadow Empire займає окреме місце. Це не гра, яка намагається сподобатися всім. Вона взагалі не робить жодних поступок гравцеві. Але якщо одного дня її механіки "клацнуть" у вас у голові... ...то, швидше за все, ви проведете в ній не одну сотню годин. Для мене Shadow Empire вже стала однією з найглибших покрокових стратегій, у які я коли-небудь грав. І, мабуть, найкращим симулятором побудови держави після цивілізаційного колапсу, який я взагалі зустрічав.

Все грандстратегии Paradox + Fallout + Эра Раздора Вы глава одной из выжившей группы людей на богом забытой планете, пережившей гражданскую войну и логистический коллапс Галактической Республики. Ваша планета может быть какой угодно - от землеподобной райской планеты, на которой можно дышать полной грудью местным воздухом и выращивать злаки под открытым небом, так и маленькая луна, чья атмосфера это вакуум, а почва это безжизненный реголит. Каким путём вы поведете своих людей? Построите предпринимательский рай на принципах аристократической республики или создадите социалистическую диктатуру, где только вы определяете кто, где и за сколько будет работать росчерком пера? Ваши люди начнут с малочисленных банд в драных скафандрах с картошкометами и закончат постиндустриальной сверхдержавой с ядерными ракетами, многомиллионными городами, монорельсами и плазменными шагоходами. А что если ваши люди в самом начале найдут в заброшенных руинах мегатонную термоядерную ракету Галактической Республики? Тут бывает и такое. Глубокая внешняя и внутренняя политика, динамический внутренний и внешний рынок, миграции населения, генерируемые религии и культуры, персонажи с разными характерами, продуманнейшая система командования вооруженными силами, система научных открытый, инноваций и инженерно-технических разработок. Чего тут только нет... кроме нормальной графики и музыки, конечно. Если вы уже пресытились всевозможными хойками, крусиками, а ваш мозг требует ещё и вы не пасуете перед 400 страничным руководством к игре на английском языке - то дерзайте. Или идите прочь. Заслужено попадает в мою категорию "Шедевры". 5/5